Я прихожу на святости алтарь,
И изливаю Святости елей,
Как самый драгоценный Дар
Тем, кто поверил верности Моей.
Я отзываюсь жаждущему сердцу,
Словно магнит оно зовет Меня,
Хочу исполнить все желанья сердца
По слову верности Моей ведя.
Обетованье -шаг, и свет, и знанье,
Небесной полноты они полны!
Я в каждый жизни шаг вложил обетованье
Твоих желаний и Моей любви!
Наталия Минаева,
Рига, Латвия
"Он ввел меня в дом пира, и знамя Его надо мною - любовь". Песня Песней 2:4
Любовь Моя - поэзия души...и это все о Нем
Прочитано 7050 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Роза,шипы и кровь всегда симвализировали запретную льбовь. Символика язычества. Нельзя переплетать это со СЛОВОМ БОГА и с пролитой кровью ХРИСТА.... Не вяжется все это...
Картинка красивая, автор старался, спасибо ему. Однако не соответствует духу Писаний.... Комментарий автора: Простите, Вы подставили щеку. Каждый судит в меру своей святости или испорченности. Спасибо за информацию, я искренне не знала об этой символике. Очевидно, мне повезло. Будьте благословенны.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
