Привітний Львів... Біжить старий трамвайчик
Скрипить... Рипить... І до гори повзе...
Із його дзеркала, в салоні, скаче зайчик-
А що йому? Він мешканців везе...
Також туристів... Що собі мандрують...
Середньовічні вулиці зовуть...
Костьоли серце шпилями чарують-
Вони, під небом, сотні літ живуть...
Рахують хмари, що пливуть над ними...
І, небом зачаровані, стоять...
Збудовані колись, давно святими-
Нам, до цих пір, дарують благодать.
Любуюся тихенькими дворами
Центральними алеями пройдусь
Збагачуюсь я львівськими дарами-
Годинами крокую... Не втомлюсь.
Брущатки край колеса відбивають...
Автівок дорогих не зрахувать!
Каміння ті, мов душі, оживають-
Свої історії бажать розказать...
А львівські пагорби?.. Побачили не мало...
Десь бережуть, для нас, свої скарби...
Є таємниць у них своїх чимало
Хотів би знать! Як би... Як би... Як би...
Сідає сонце... Гомін не вщухає...
Нічне життя у Львові настає...
Це місто рух ніколи не спиняє-
Так сотні літ життям своїм живе...
Гостинний Львів! Тебе я залишаю...
Обіцянку прийми: я- повернусь!
Тебе у своїм серці, друже, маю...
Твоїй гостинності... І ще не раз... Всміхнусь...
Андрей Краснокутский,
Ротмистровка, Украина
Так будь же зеркалом у Бога
И освящаясь - отражай.
Иначе истины не трогай
Не разрушай, не искажай...
***********************
Лист бумаги на столе
Ручка полная чернил -
Это всё, что нужно мне
Да Господь чтоб посетил... e-mail автора:kravas@email.ua
Прочитано 887 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Крик души : Поговорим о сокровенном (Беседа вторая). - Сергей Сгибнев Вот и все, сестры возлюбленные — «Потом возненавидел ее Амнон величайшею ненавистью, так что ненависть, какою он возненавидел ее, была сильнее любви»! И то же самое происходит со всеми людьми. Если они, разумеется, не конченое «отребье земли». И где же здесь «гармония»?
